У цьому романі немає довгих політичних роздумів чи нудних історичних розвідок. Це відкритий, де в чому наївний погляд молодої киянки, студентки медичного інституту, на жахливі події, які випали на її долю та долю її родини.
У побутових замальовках щоденної боротьби за виживання у тюрмі, таборі й сибірському засланні, у згадках про проведене у роки голодомору дитинство та минулу під час фашистської окупації юність, читач знайде не тільки безцінний скарб цікавих історичних відомостей, а й захоплюючий життєствердний сюжет, списаний із власної долі автора.
Книга написана живим свідком – учасницею усіх подій. Оксана Хращевська писала цю книгу 10 років після виходу на пенсію. Вона писала її для усіх нас, нащадків, які знають про ті жахіття лише зі сторінок підручників з історії.
Щоб ми знали. Щоб ми пам’ятали. Щоб мали надію та сили пережити жахіття сьогодення.