Уявіть, що вам 20 років, на дворі весна і ви повертаєтесь залитими сонцем вулицями рідного міста з інституту додому. Завтра семінар – треба добре підготуватись. Увечері побачення – однокурсник, який давно подобається, запросив до кіно. Життя прекрасне і сповнене світлих мрій.

Та раптом - ні, не рашистська ракета, бо це був 1946 рік - поряд з вами зупиняється авто. Два молодики у формі наказують поїхати з ними, щоб перевірити документи. Застінки КГБ. Одиночна камера. Суд – наче фарс чи погана вистава. Вирок – довічне заслання! ГУЛАГ. Сибір. Лісоповал…

Ця історія трапилась у 1946 році з українкою Оксаною Миколаївною Хращевською у місті Києві. У 20 років її, студентку третього курсу Київського медичного інституту, прямо з вулиці забрали в тюрму. Звинувачення у той час було найтяжче – український націоналізм.

Як вона вижила там, де навіть найсильніші чоловіки помирали від надважкої праці і голоду, сходили з розуму і вчиняли самогубство?

Як їй вдалося в тих умовах не тільки залишитись живою, а й допомогти іншим людям, а потім все-таки повернутись додому, в Україну?

Про це вона написала книгу «Зламаний цвіт». Вийшла на пенсію і стала писати. А потім родина і друзі видавали цю книгу власним коштом…

Те, що розказано на сторінках роману «Зламаний цвіт», нікого не залишить байдужим.

Ця книга написана для усіх нас.

Щоб ми знали. Щоб пам’ятали.

Щоб знайшли сили пережити жахи сьогодення.

розробка сайтів Київ

журнал о здоровье

заказать сайт в киеве